28 січня 2020 року з нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту кафедрою історії та методики її навчання Ізмаїльського державного гуманітарного університету за участю Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я було проведено круглий стіл на тему: «Голокост – страшна трагедія в історії України ХХ ст.». У ньому взяли участь студенти першого, другого та четвертого курсів ФУФСН, а організаторами виступили викладач кафедри А.В. Акчебаш та науковий співробітник музею М.А. Вдовиченко.
Під час зустрічі, яка відбулась в онлайн-режимі, було заслухано та обговорено низку доповідей студентів, зокрема: «Концтабори в нацистській Німеччині. Як усе починалось» Н. Начуйченко, «Єврейське питання в Третьому рейху» Є. Арабаджи, «Друга світова війна і Голокост в Україні» Г. Пономаренко, «Бабин Яр – як символ Голокосту в Україні» В. Плукчі, «Концтабір «Аушвіц» – страшна правда історії» О. Мартинчук, «Незабуті жертви Голокосту – наслідки трагедії» О. Ніколенко.
У центрі уваги круглого столу перебували події Голокосту на теренах Українського Придунав’я в роки Другої світової війни. Спираючись на архівні матеріали з фондів музею Придунав’я Марина Анатоліївна Вдовиченко розкрила етапи створення на території міста Ізмаїл гетто та табору примусової праці, також концентраційного табору в с. Богданівка Березівського району Одеської області (нині Доманівський район Миколаївської області). Наукова співробітниця розповіла учасникам круглого столу про умови перебування людей та розстріли молоді в гетто та таборі примусової праці на території району «Фортеця».
Особливо цікавими та емоційними були розповіді про героїчні вчинки Якова та Віти Янкелевич у 1941-1944 рр. Були представлені біографії Лідії Григорівни Гоцуленко – полонянки ізмаїльського гетто та концтабору Богданівка – та Семена Трахтмана. Останній 28 червня 1941 року, у сімнадцятирічному віці, вже стояв в черзі за смертю. Однак невідома людина змогла штовхнути його в яму до того, як в нього вистрелили. З братньої єврейської могили хлопцю допоміг вибратися циган.
Голокост – це уособлення людських страждань і абсолютного зла, універсальний символ трагічної події для всього людства.
27 січня – день глибоких роздумів і пошуку відповіді на здавалося б прості на перший погляд, але водночас й надзвичайно складні та завжди актуальні питання…
Чому Голокост став можливим? Що до цього призвело і що цьому сприяло? Що треба зробити, аби нічого подібного не повторилося? І врешті, а як би я повів себе, якби жив у ті страшні часи?
У пам’ять про ті страшні події ми маємо виховувати в собі толерантність та повагу, аби не породжувати зло на ґрунті нетерпимості та ненависті, яке може знову дорости до масштабів страшної трагедії людства.
Вічна пам’ять жертвам Голокосту.
Викладач кафедри історії та методики її навчання
Альона Акчебаш
